Чорний акуленя, також відомий під науковою назвою Centroscyllium fabricii, є невеликою світловою акулою, яка мешкає переважно в глибоких і холодних водах Північної Атлантики, включаючи зони затоки Святого Лаврентія в Квебеку. Хоча він не є звичайною ціллю для спортивної риболовлі через важкодоступність його середовища та скромний розмір, він все ж викликає інтерес у цікавих рибалок та дослідників завдяки своїм унікальним адаптаціям до життя на глибині. Його здатність випромінювати світло (біолюмінесценція) робить його захоплюючим і таємничим, але його рідко ловлять на вудку, що робить його викликом для рибалок, які захоплюються різноманітністю морської фауни.

Чорний акуленя - це невелика акула, яка зазвичай досягає приблизно 60 до 100 см у довжину в дорослому віці. Його тіло витончене і веретеноподібне, створене для ефективного плавання в глибоких водах. Він має чорний або темно-коричневий колір, що дозволяє йому маскуватися в темряві океанських глибин. Відмінною рисою є його біолюмінесценція, з фотофорами вздовж тіла, які випромінюють слабке сяйво, ймовірно, використовуване для спілкування або полювання. Його голова широка з округлим носом, а рот озброєний маленькими гострими зубами. Грудні плавці відносно великі щодо тіла, тоді як спинний плавець колючий, без чітко вираженої нижньої частки. Самці та самки схожі за зовнішнім виглядом, хоча самки часто трохи більші. Молоді мають подібні характеристики до дорослих, але з трохи іншими пропорціями тіла.

У Квебеку чорний акуленя переважно присутній у затоці Святого Лаврентія та глибоких водах Північної Атлантики. Хоча він широко розповсюджений у цих регіонах, його рідко спостерігають через його улюблене середовище, яке знаходиться на глибинах, часто понад 200 метрів. Цей вид відсутній у мілководних та прибережних водах, віддаючи перевагу холодним і темним зонам, де тиск високий. За межами Квебеку його можна знайти по всій Північній Атлантиці, від Гренландії до європейських берегів.

Чорний акуленя є мешканцем великих глибин, віддаючи перевагу зонам, розташованим між 200 і 1500 метрами в глибину. Він зазвичай асоціюється з континентальними схилами та підводними горами, де може знайти стабільні умови та здобич, пристосовану до його раціону. Температура води в цих середовищах холодна, зазвичай між 2 і 6 °C, що відповідає його оптимальному середовищу. Щоб його знайти, слід шукати в водах, віддалених від узбережжя, де денне світло не проникає, створюючи темне середовище, сприятливе для його біолюмінесценції.

Чорний акуленя має відносно довгий життєвий цикл для невеликої акули, з досягненням статевої зрілості приблизно у віці 6 до 8 років. Його розмноження яйцеживородне, що означає, що яйця вилуплюються всередині тіла самки, яка потім народжує живих малят. Виводки зазвичай невеликі, з лише кількома молодими за розмноження. Ріст молодих повільний, що дозволяє їм поступово адаптуватися до їхнього глибокого та вимогливого середовища. Його тривалість життя може досягати 20 до 30 років, що дозволяє йому пристосуватися до змін у своєму середовищі.

Весна → Парування → Літо → Ембріональний розвиток → Осінь → Народження молодих → Зима → Повільний ріст у глибинах

Чорний акуленя переважно одиночний, хоча іноді його можна спостерігати у невеликих групах, особливо під час періодів розмноження. Він не є територіальним, що є звичайним для видів, що живуть у великих та малонаселених середовищах. Його реакції на зовнішні подразники, такі як шум або зміни погоди, обмежені через його глибоке середовище, де зміни світла і температури мінімальні. Однак він може бути чутливим до вібрацій, що може вплинути на його взаємодії з іншими рибами або реакцію на хижаків.

Раціон чорного акуленя головним чином складається з дрібних риб, ракоподібних і головоногих, яких він полює в темряві завдяки своїй біолюмінесценції. Молоді харчуються меншими організмами, такими як зоопланктон і личинки риб, перш ніж перейти до більшої здобичі по мірі дорослішання. Його раціон не сильно змінюється в залежності від сезонів, оскільки його глибоке середовище забезпечує постійну наявність їжі.

Риболовля на чорного акуленя не є сезонною в традиційному сенсі, оскільки він живе на глибинах, де сезонні зміни температури та світла незначні. Однак, найкращий час для спроби його спостереження або риболовлі - це літо, коли морські умови спокійніші, а доступ до зон риболовлі у відкритому морі легший. Час доби не впливає на його поведінку через постійну темряву його середовища. Погодні умови на поверхні, такі як атмосферний тиск і вітер, мають незначний вплив на цей вид.

Для чорного акуленя, який живе в темряві, яскраві приманки не потрібні. Віддай перевагу природним приманкам, таким як кальмар або мертва риба, які виділяють сильний запах, щоб привабити цей вид. Кольори не грають значної ролі через відсутність світла в його середовищі. Натомість використання матеріалів, які створюють вібрації у воді, може бути корисним для привернення уваги цієї непомітної акули.

Для риболовлі на чорного акуленя використовуй міцну вудку довжиною 2,5 до 3 метрів, з великою потужністю, щоб витримати тиск глибин. Обирай міцну котушку, здатну вмістити достатньо лінії, щоб досягти великих глибин, часто понад 200 метрів. Лінія 50 фунтів рекомендована для її міцності. Гачки повинні бути міцними, бажано з нержавіючої сталі, щоб протистояти корозії, а поводки зі сталі, щоб запобігти порізам від гострих зубів акуленя.

Під час маніпуляції з чорним акуленям будь обережним з його спинними колючками. Використовуй рукавички, щоб уникнути травм. Якщо ти хочеш його сфотографувати, роби це швидко, щоб мінімізувати стрес. Для успішного повернення у воду переконайся, що риба добре насичена киснем, перед тим як обережно відпустити її у воду, головою вперед, щоб вона могла швидко повернутися на глибину.

Хижаками чорного акуленя є переважно інші більші акули, такі як гренландський акула. Кашалоти, які занурюються на великі глибини, також можуть харчуватися цими маленькими акулами. Через його глибоке середовище він не має птахів-хижаків у Квебеку.

Чорний акуленя не вважається видом, що перебуває під загрозою в Квебеку, але він чутливий до тиску від комерційної риболовлі у відкритому морі. Управління цим видом базується на моніторингу популяцій та регулюванні випадкових уловів. Повернення у воду заохочується для випадково виловлених екземплярів, щоб зберегти природні популяції.