La мерлу́ча біла, також відома як біла лінга, є донною рибою, яку дуже цінують комерційні рибалки, але вона викликає менший інтерес серед спортивних рибалок у Квебеку. Присутня переважно в солоних і напівсольових водах, вона більш поширена в затоці Святого Лаврентія та прибережних водах півдня Квебеку. Ця риба відома своїми скромними боями, але її цінують за ніжне і смачне м'ясо. Хоча вона менш вражаюча, ніж інші спортивні види, мерлу́ча біла пропонує цікавий виклик для рибалок, які відправляються в її глибокі ареали.

La мерлу́ча біла має витягнуте і злегка стиснуте з боків тіло. Її колір варіюється від світло-коричневого до сіруватого на спині, поступово світлішаючи до боків і живота, які зазвичай мають сріблястий білий колір. Вона вирізняється чітко вираженою боковою лінією та відносно маленькою головою з нижньою щелепою, що має сенсорні вуса. Її спинні плавці розділені, перший з них коротший за другий. Хвостовий плавець округлий. Молоді мерлу́чі мають більш виражені та контрастні візерунки, ніж дорослі, в той час як самки в період нересту не показують суттєвих відмінностей від самців.

У Квебеку мерлу́ча біла переважно знаходиться в затоці Святого Лаврентія та прибережних водах Гаспезії та Північного узбережжя. Вона також присутня в естуарії Святого Лаврентія, хоча менш поширена в напрямку більш прісних вод. Цей вид віддає перевагу солоним і напівсольовим водам і рідко зустрічається у внутрішніх водах. Її ареал поширюється за межі Квебеку вздовж атлантичного узбережжя Північної Америки, від Лабрадору до Північної Кароліни.

La мерлу́ча біла переважно зустрічається в глибоких прибережних водах, часто на глибині від 50 до 200 метрів. Вона віддає перевагу піщаним або мулистим дну, де може маскуватися та знаходити їжу. Ідеальна температура води для цього виду зазвичай коливається між 5 і 15 °C, що пояснює її присутність у холодніших водах півночі. Її часто знаходять біля підводних структур, таких як штучні рифи або затонулі судна, які забезпечують укриття та джерело їжі.

Відтворення мерлу́чої білої відбувається переважно навесні та на початку літа. Самки відкладають пелагічні яйця, які плавають у водному стовбурі. Після вилуплення личинки дрейфують з планктоном, поки не стануть достатньо великими, щоб перейти на дно. Ріст відбувається відносно швидко в перші роки, досягаючи статевої зрілості приблизно у віці 3-4 років. Дорослі можуть жити до 12 років. Весна: Нерест і відкладення → Літо: Швидкий ріст ювеналів → Осінь: Міграція в більш глибокі води → Зима: Знижена активність у холодних водах.

La мерлу́ча біла є досить самітною рибою, хоча іноді її можна знайти в невеликих групах, особливо під час нересту. Вона не є територіальною і регулярно переміщується у пошуках їжі. Вона чутлива до змін освітлення і віддає перевагу умовам слабкого освітлення, що робить її більш активною на світанку та на заході сонця. Вона не особливо реагує на помірні підводні шуми, але може реагувати на різкі зміни атмосферного тиску.

La мерлу́ча біла є опортуністичним хижаком, що живиться переважно дрібною рибою, ракоподібними та молюсками. Молоді особини більше харчуються зоопланктоном і дрібними креветками. У міру зростання її раціон розширюється, включаючи більшу здобич, таку як оселедець і капелін. Взимку, коли доступність здобичі зменшується, вона може задовольнятися меншою та більш доступною здобиччю.

Ловля мерлу́чої білої зазвичай найкраща навесні та восени, коли риби активні та переміщуються для харчування або нересту. Влітку їх часто знаходять у більш глибоких водах, щоб уникнути спеки, тоді як взимку їх може бути важче знайти через знижену активність. Найкращі години для риболовлі - рано вранці та пізно після обіду, з перевагою для похмурих або трохи дощових днів, коли світло розсіяне.

Для мерлу́чої білої приманки сріблястого або білого кольору часто є найефективнішими, імітуючи дрібну рибу, якою вона харчується. У чистій воді використовуй приманки з металевими відблисками, щоб залучити світло. У каламутній воді віддавай перевагу яскравішим кольорам, таким як жовтий або помаранчевий, для кращої видимості. У глибинах або в похмурі дні світлові приманки також можуть бути дуже привабливими.

Для лову мерлу́чої білої ідеально підходить вудка довжиною 2 до 2,5 метра зі середньою потужністю. Обери надійну котушку з фіксованою шпулею, здатну вмістити волосінь 10 до 20 lb. Гачки розміру 1/0 до 3/0 підходять в залежності від використаної приманки. Рекомендується повідок з флюорокарбону 20 до 30 lb за його непомітність і стійкість до абразії.

Під час маніпуляцій з мерлу́чою білою звертай увагу на підтримку її ваги, щоб уникнути пошкодження хребта. Для успішного повернення у воду мінімізуй час поза водою і маніпулюй нею вологими руками. Для фотографії тримай її горизонтально і переконайся, що вода видна на задньому плані для природного ефекту.

У водах Квебеку основними хижаками мерлу́чої білої є тюлені, акули та великі риби, такі як камбала. Морські птахи, такі як мартині і баклани, також можуть нападати на молодих мерлу́чів біля поверхні.

La мерлу́ча біла наразі вважається стабільним видом у Квебеку, хоча надмірний вилов у минулому вплинув на її популяції. Управління цим видом базується на квотах комерційного вилову та суворих правилах для уникнення надмірного експлуатації. Повернення у воду не є обов'язковим, але заохочується для невеликих зразків.