Короткохвоста скат, Amblyraja jenseni, є видом ската, який мешкає у холодних водах Північної Атлантики, включаючи деякі частини затоки Святого Лаврентія. Хоча він не є звичайною метою для спортивного рибальства, він викликає інтерес у рибалок через свій унікальний вигляд і екологічну роль. Зустрічі з цим скатом часто є випадковими під час ловлі інших морських видів. Його ареал здебільшого обмежений більш глибокими і холодними водами, що робить його ловлю викликом для спортивних рибалок.

Короткохвостий скат має сплющене тіло та широкі грудні плавники, які простягаються з обох боків його тіла, надаючи йому форму диска. Його колір варіюється від коричневого до сірого, часто з темними візерунками, які дозволяють йому маскуватися на морському дні. Його рот розташований під тілом, що є типовим для скатів, і він оснащений маленькими зубами, пристосованими для розмелювання ракоподібних та молюсків. Його хвіст відносно короткий у порівнянні з іншими скатами, звідси й його назва. Молоді скати зазвичай світліші і мають більш виразні візерунки, ніж дорослі. Самці та самки схожі, хоча самці мають кластери, придатки, які використовуються для розмноження.

У Квебеку короткохвостий скат переважно присутній у затоці Святого Лаврентія та прилеглих водах Північної Атлантики. Він віддає перевагу більш глибоким і холодним зонам, часто на глибині понад 100 метрів. Його присутність рідше зустрічається в малоглибоких прибережних зонах, що обмежує зустрічі з рекреаційними рибалками. Його розповсюдження залежить від температури води та наявності їжі, що робить його більш численним у регіонах, де ці умови є оптимальними.

Короткохвостий скат живе переважно на морському дні, покритому піском або мулом, де він може легко маскуватися. Його часто знаходять на глибинах від 100 до 600 метрів, віддаючи перевагу холодним і стабільним водам. Ідеальні температури для цього виду знаходяться в межах від 2 до 10 °C. Рибалки, які намагаються ловити цього ската, повинні шукати в зонах з низькими течіями, де є багато осадів, оскільки він живиться переважно дрібними безхребетними, які там живуть.

Розмноження короткохвостого ската відбувається шляхом овипарування, самки відкладають яйця, запаковані в жорсткі капсули, які часто називають "сумками сирени". Період нересту в основному припадає на весну та літо. Молоді скати з'являються після кількох місяців розвитку, вже добре сформовані та готові самостійно жити. Вони досягають статевої зрілості між 5 і 7 роками і можуть жити до 20 років. Весна → Нерест → Літо → Вилуплення яєць → Осінь → Ріст → Зима → Виживання у глибоких водах

Короткохвостий скат переважно одиночний, хоча іноді його можна спостерігати в маленьких групах, особливо під час сезону розмноження. Він не є особливо територіальним і повільно переміщується по дну в пошуках їжі. Він відносно нечутливий до змін тиску та світла, але уникає занадто бурхливих вод. Його поведінка залежить від наявності їжі та температури води.

Раціон короткохвостого ската складається переважно з дрібних ракоподібних, молюсків та донних риб. Молоді скати живляться переважно невеликими легкими для ловлі здобичами, тоді як дорослі мають більш різноманітний раціон. Взимку їхній метаболізм сповільнюється, і вони можуть зменшити свою харчову активність, задовольняючись тим, що легко доступно.

Навесні короткохвостий скат починає переміщатися в зони, більш сприятливі для розмноження. Літо - це період посиленої активності, коли його частіше ловлять випадкові рибалки. Восени він починає мігрувати в більш глибокі води, слідуючи за зниженням температури. Взимку він відходить у глибокі ареали, де залишається відносно неактивним. Найкращі шанси на ловлю виникають під час теплих місяців, рано вранці або пізно вдень, коли погодні умови стабільні.

Для короткохвостого ската приманки зазвичай не є ефективними. Натомість віддайте перевагу натуральним приманкам, таким як кальмари або креветки. Якщо ви використовуєте приманки, вибирайте натуральні кольори та повільні рухи, щоб імітувати звичайну здобич ската.

Для ловлі короткохвостого ската використовуйте міцну вудку завдовжки приблизно 2,4 метри з важким класом. Котушка з обертовим барабаном ідеально підходить для тривалих боїв. Виберіть волосінь 30 до 50 lb і круглі гачки розміру 4/0 до 6/0. Сталевий повідець може бути корисним, щоб уникнути перерізання волосіні скатом з його зубами.

Коли ти ловиш короткохвостого ската, обережно маніпулюй ним, щоб уникнути пошкоджень. Використовуйте вологу тканину, щоб захопити його, і добре підтримуйте його тіло. Якщо ти відпускаєш його назад у воду, переконайся, що він добре насичений киснем перед відпусканням. Уникай тримати його над водою занадто довго, щоб не викликати стрес.

Основними хижаками короткохвостого ската є деякі великі риби, такі як акула Гренландії, та морські птахи, такі як ломка, які можуть нападати на молодих скатів.

Короткохвостий скат наразі вважається видом з незначною стурбованістю в Канаді, але зміни клімату та випадковий улов можуть вплинути на його популяцію. Регулювання варіюються, але повернення в воду часто заохочується для підтримки здорових популяцій.